Маршрут
UKRAINE - POLAND - CZECHIA - AUSTRIA - CROATIA - MONTENEGRO - CROATIA - HUNGARY - UKRAINE
Чому Хорватія?- Чистота моря
- Сприятливий клімат (не дуже гаряче влітку)
- Помірно високі ціни фільтрують людей
- Близько - Італія :)
- Недалечко - Україна :)
Отож почався дизайн відпочинку з метою:
"Ціль - Хорватія"
Отже, за три тижні думань і досліджень. намалювався наступний маршрут:
1) Польща
2) Словаччина
3) Австрія
4) Словенія
5) Хорватія (основний відпочинок)
6) Чорногорія
Якщо задуматись, то до самої цілі не так вже й далеченько - всього навсього 1200 кілометрів.
Отже, розпочнемо подорож!
П.С: Так як події відбувались майже пів року тому. деякі дрібниці можу упустити, за що слізно вибачаюсь :)
З чого все починалось...
Цікаво було б розказати все з самого-самого початку, але направду - забагато інформації доведеться тут читати. Тому коротко і ясно це б мало звучати так:
* Хотілось чистого моря
* Хотілось пісочного пляжу
* Хотілось подалі від російського люду
* Хотілось просто відпочити
* Хотілось чистого моря
* Хотілось пісочного пляжу
* Хотілось подалі від російського люду
* Хотілось просто відпочити
Кошице
Пам'ятаю, що рано вранці у Львові був туман :) Як молоко... Так як я ніколи не встаю в такій порі, то ніколи такого й не бачила:) Нагадало чимось мені лижню в Італії, коли траса пролягала повз хмарки.
CZECHIA: Košice, the second-largest city in Slovakia
Що я знала про Кошице... От чесно - нічогісінького! Я просто припустила, що ми там і зупинимось переночувати.
"Переривши всі інтернети" знайшла пару баянів, які нічим дуже і не відрізнялись від інших. Містечко як містечко...
Прибувши туди, ми зрозуміли - все ж воно дуже вже приємне. Простора проща центру, чистенькі вулички, штучний струмочок посередині вулиці(!), фонтани, і надиво - мало туристів!
Ось, яким виявилось Словацьке містечко, 338 кілометрів від дому:
CZECHIA: Košice, the second-largest city in Slovakia
Що я знала про Кошице... От чесно - нічогісінького! Я просто припустила, що ми там і зупинимось переночувати.
"Переривши всі інтернети" знайшла пару баянів, які нічим дуже і не відрізнялись від інших. Містечко як містечко...
Прибувши туди, ми зрозуміли - все ж воно дуже вже приємне. Простора проща центру, чистенькі вулички, штучний струмочок посередині вулиці(!), фонтани, і надиво - мало туристів!
Ось, яким виявилось Словацьке містечко, 338 кілометрів від дому:
Балатон
HUNGARY: Lake Balaton, the largest lake in central Europe
Балатон - найбільше озеро в західній Європі.
Якщо сказати чесно - то ми його могли б минути якби не... якби я не побачила, що наш маршрут пролягатиме саме повз нього. Зацікавило, вирішили глянути що ж це таке.
Балатон знаходиться в Угорщині, приблизно 400 кілометрів від вищезгаданого міста Кошице. Максимальна глибина - 3.2 метри. Воно дуже довге(77 кілометрів), в площі приблизно 596 кілометрів квадратних!
Прибувши туди, труднощів з пошуками місця ночівлі не має бути. Навкруги озера - суцільні курортні будиночки з купою туристів - німці, австрійці, поляки, італійці... КАЙФ!
Що дуже нас порадувало - КОМАРІВ то НЕМА! :)
Проснувшись зранечка вирішили скупатись в озері щоб зрозуміти - чому тут стільки відпочиваючих...
Що запам'яталось з характеристик:
1) Мілке;
2) Тепле;
3) Не прозоре;
4) Людяне;
5) Вхід платний тому:
6) Пляж чистенький;
7) Травичка приємна;
8) Туалети платні але можна вмовити якщо не було cash з собою :)
9) Стоянка платна, і не розбереш де поміняти гроші.
10) Курорт як курорт, куууупа люду.
Балатон - найбільше озеро в західній Європі.
Якщо сказати чесно - то ми його могли б минути якби не... якби я не побачила, що наш маршрут пролягатиме саме повз нього. Зацікавило, вирішили глянути що ж це таке.
Балатон знаходиться в Угорщині, приблизно 400 кілометрів від вищезгаданого міста Кошице. Максимальна глибина - 3.2 метри. Воно дуже довге(77 кілометрів), в площі приблизно 596 кілометрів квадратних!
Прибувши туди, труднощів з пошуками місця ночівлі не має бути. Навкруги озера - суцільні курортні будиночки з купою туристів - німці, австрійці, поляки, італійці... КАЙФ!
Що дуже нас порадувало - КОМАРІВ то НЕМА! :)
Проснувшись зранечка вирішили скупатись в озері щоб зрозуміти - чому тут стільки відпочиваючих...
Що запам'яталось з характеристик:
1) Мілке;
2) Тепле;
3) Не прозоре;
4) Людяне;
5) Вхід платний тому:
6) Пляж чистенький;
7) Травичка приємна;
8) Туалети платні але можна вмовити якщо не було cash з собою :)
9) Стоянка платна, і не розбереш де поміняти гроші.
10) Курорт як курорт, куууупа люду.
Rovinj
Яка я була задоволена, охолодившись в Балатоні і нарешті, нарешті змивши з себе ту офісну пластмасу, відправитись на Хорватію!
Вона була для мене зовсім незнайомою, такою ж незнайомою якою для мене була Адріатика. Подумати тільки - місяць цілий малювались плани, маршрути, визначались місця і от я тут - на кордоні Хорватія - Угорщина... І аж не віриться, що як такого - кордону немає. Новий день почався в новому світі, який здається набагато розкутішим і... і щасливішим.
В'їхавши в Хорватію ми поняття не мали про їхню валюту. І ми на тому попались - заплатили за проїзд на 10EUR більше. Офігівши з такого дорогого кошторису на проїзд ми подумали - дорога все ж та Хорватія, правду люди кажуть:)
Проїхавши ще пару сотень кілометрів ми зрозуміли, в чому ж вся суть "дорогих" доріг. Уявіть собі тунель на протяжністю в 55 кілометрів. І це не просто собі тунель, а автобан, де обмеження швидкості якихось там 100км/год. А тепер подумайте, скільки сил і коштів вони затратили, щоб зробити ТАКІ дороги-автобани. І стало не шкода навіть тих 10ти євриків, які ми віддали дядькові при в'їзді на першу платну дорогу. Хай живе ХОРВАТІЯ!
Вона була для мене зовсім незнайомою, такою ж незнайомою якою для мене була Адріатика. Подумати тільки - місяць цілий малювались плани, маршрути, визначались місця і от я тут - на кордоні Хорватія - Угорщина... І аж не віриться, що як такого - кордону немає. Новий день почався в новому світі, який здається набагато розкутішим і... і щасливішим.
В'їхавши в Хорватію ми поняття не мали про їхню валюту. І ми на тому попались - заплатили за проїзд на 10EUR більше. Офігівши з такого дорогого кошторису на проїзд ми подумали - дорога все ж та Хорватія, правду люди кажуть:)
Проїхавши ще пару сотень кілометрів ми зрозуміли, в чому ж вся суть "дорогих" доріг. Уявіть собі тунель на протяжністю в 55 кілометрів. І це не просто собі тунель, а автобан, де обмеження швидкості якихось там 100км/год. А тепер подумайте, скільки сил і коштів вони затратили, щоб зробити ТАКІ дороги-автобани. І стало не шкода навіть тих 10ти євриків, які ми віддали дядькові при в'їзді на першу платну дорогу. Хай живе ХОРВАТІЯ!
дорога
CROATIA: Rovinj, one of the most beautiful towns on the Adriatic coast
В першу ніч нашого перебування на Ровіні почався сильний дощ.. Я б сказала шторм навіть. Настільки були сильним вітер та злива, що вночі було страшно за саме узбережжя... От чесно скажу, думки в голові проминули "Ото попали на погодку..."
В першу ніч нашого перебування на Ровіні почався сильний дощ.. Я б сказала шторм навіть. Настільки були сильним вітер та злива, що вночі було страшно за саме узбережжя... От чесно скажу, думки в голові проминули "Ото попали на погодку..."
Ровінь - ROVINJ
Просто безмежно красива дорога посеред гір, яка пролягає повз високі мости, довгі тунелі... І нарешті він - Ровінь. А впізнати це місто можна саме завдяки високому шпилю, головному стовпчику містечка - церква святого Георгія і Єуфемія.
Так як ми нічого не замовляли наперед (тобто місця проживання), ми вирішили пошукати щось недалечко від того місця, де припаркувались. Місцеві прекрасно розуміють німецьку мову, з англійською в них досить таки важкувато.
Добре, що мій Коханий вміє знайти спільну мову з будь-яким іноземцем... Тому ми вийшли на нашу господиню Ліліан без жодних проблем. Ця жіночка виявилась дуже приязною і доброю, старалась нам пояснювати на хорватсько-німецікій мові що є що і що як називається. Наприклад, навчила нас казати "hvala ljepo", що в перекладі з хорватської означає "дуже дякую".
Поселившись, ми одразу вирішили не гаяти часу і піти подивитись - яке воно, Адріатичне море! Саме містечко виявилось настільки італійським, що я не вірила куди ми попали - чи це бува не Італія? Людей туристів було дуже багато, всі вечеряли у ресторанах, або шукали де б то розважитись або просто - насолоджувались вечірнім морем. А воно виявилось справді... СОЛЕНИМ!
Так як ми нічого не замовляли наперед (тобто місця проживання), ми вирішили пошукати щось недалечко від того місця, де припаркувались. Місцеві прекрасно розуміють німецьку мову, з англійською в них досить таки важкувато.
Добре, що мій Коханий вміє знайти спільну мову з будь-яким іноземцем... Тому ми вийшли на нашу господиню Ліліан без жодних проблем. Ця жіночка виявилась дуже приязною і доброю, старалась нам пояснювати на хорватсько-німецікій мові що є що і що як називається. Наприклад, навчила нас казати "hvala ljepo", що в перекладі з хорватської означає "дуже дякую".
Поселившись, ми одразу вирішили не гаяти часу і піти подивитись - яке воно, Адріатичне море! Саме містечко виявилось настільки італійським, що я не вірила куди ми попали - чи це бува не Італія? Людей туристів було дуже багато, всі вечеряли у ресторанах, або шукали де б то розважитись або просто - насолоджувались вечірнім морем. А воно виявилось справді... СОЛЕНИМ!
Коли шукаєш пісочні пляжі у Хорватії, натхнення триває лише перший день. Гарні кам'яні пляжі, просто чудова дзеркально прозора водичка. Але не пісок. Тим вона і відрізняється від інших райських курортів. Хорватія має свій стиль.
Ровінь - втілення душі Хорватії. Тут і просто собі пляжі, і віддалені пляжі, і нудистські пляжі, і просто собі море без узбережжя.
Довго ми шукали таку місцину, щоб повалятись так як планувалось, але вийшла досить цікава історія :)
На день третій нашого відпочинку ми вирішили зробити марш-бросок на віддалені пляжі. GPS нам чітко сказав - це не так вже і близько. Але ми, зібравши всі(як на той час думалось) необхідні манелі - пішли шукати прекрасного на інший берег того лісу. Ішли ми містечком, замісто, через віддаленіші готелі, потім через мальовничий лісок і так вздовж-вздовж і далі вздовж... десь так з годину дві ми йшли... Вздовж пляжі з великих великих скель, що більше нагадує просто дике засмагання не більше. Але нашою ціллю був пляж під назвою "Шкараба", який дуже всі хвалили. Ну ми і йшли, йшли, йшли і змучились. Зайшовши на маленький пляжик з камінцями, де купалось багато дітлахів(заходити у воду там безпечніше ніж з каменів, єдине таке місце і радіусі кілометрів), ми вирішили перепочити і нирнути саме там. І тут сталось те, чого ми точно не очікували...
Я ЗАБУЛА плавки Коханого і свій рятівний купальник ВДОМА! І потім виглядало то приблизно так:
Все ж під час обіду довелось іти додому... Навкруги не було жодного ресторану чи хоча б магазину, де можна було б щось купити... Отже, надибавши досить таки непоганий ресторанчик неподалік від нашого дому, перше що ми зробили - випили холодного пива, щоб розслабитись :)
Після пройденого шляху ми вирішили після обіду трошки відпочити... А коли зібрались на море знову, сил стало лише до найближчого пляжу.
Яку красу нам подарив тогоденний захід Сонця... Настільки багатими виявились кольори, настільки приємне вечірнє море... І яхти навіть не заважали а навпаки - доповнювали узбережжя своїми високими щоглами. Тихо похитуючись на хвилях підкреслюючи факт - вітрила опущені...
Яку красу нам подарив тогоденний захід Сонця... Настільки багатими виявились кольори, настільки приємне вечірнє море... І яхти навіть не заважали а навпаки - доповнювали узбережжя своїми високими щоглами. Тихо похитуючись на хвилях підкреслюючи факт - вітрила опущені...
Як відомо - досвіду людина набирається коли вчиться на власних помилках.
Ми з Коханим вже давно зауважили, що багато туристів тут їздить на велосипедах. Спорт, здоровий спосіб життя і всяке таке - притаманно для Заходу. Ми, як справжні українці вирішили, що на велосипедах і вдома покатаємось... Але ми були не праві.
Для того, щоб побачити всю набережну лінію навколо Ровіні, ні в якому разі не потрібно йти пішки. На це витратиться дуже багато часу і сил, яких потім може не стати коли потрібно буде вертатись додому. І ви просто виснажитесь!
Тому ми, отримавши досвід від минулих днів, взяли на прокат велосипеди. І дивно так... Місцевий чоловік, який давав нам в прокат двохколісних, зовсім не мав щось проти повернення велосипедів після 8ї (як показала розвідка, більшість крутіших прокатів бажали повернутись саме до такого часу). Просто сказав нам - "Катайтесь собі скільки забажаєте, тільки припаркуйте їх отут як завершите прогулянку"! І що найголовніше - ми взамін надали дані паспорта і адресу дому, де ми зупинились. Якщо чесно, то ми себе заспокоїли тим. що місцевий знав - стільки часу ми на велосипедах не проведемо! А дарма! :)
Ех, скільки чудового ми надивилися в цей день! От справді - набагато приємнішим було швиденько приїхати на бажаний пляж, покупатись, позасмагати і поїхати на нову місцину! Що було просто фантастичним - повз узбережжя тягнуться густі хвойні ліси, які надали йому неповторної краси та оригінальності! Щодо пісочних пляжів, то ми про них і забули. Дика природа є набагато більше вражень. Це - активний відпочинок, набагато різнобарвніший і насиченіший.
Ми з Коханим вже давно зауважили, що багато туристів тут їздить на велосипедах. Спорт, здоровий спосіб життя і всяке таке - притаманно для Заходу. Ми, як справжні українці вирішили, що на велосипедах і вдома покатаємось... Але ми були не праві.
Для того, щоб побачити всю набережну лінію навколо Ровіні, ні в якому разі не потрібно йти пішки. На це витратиться дуже багато часу і сил, яких потім може не стати коли потрібно буде вертатись додому. І ви просто виснажитесь!
Тому ми, отримавши досвід від минулих днів, взяли на прокат велосипеди. І дивно так... Місцевий чоловік, який давав нам в прокат двохколісних, зовсім не мав щось проти повернення велосипедів після 8ї (як показала розвідка, більшість крутіших прокатів бажали повернутись саме до такого часу). Просто сказав нам - "Катайтесь собі скільки забажаєте, тільки припаркуйте їх отут як завершите прогулянку"! І що найголовніше - ми взамін надали дані паспорта і адресу дому, де ми зупинились. Якщо чесно, то ми себе заспокоїли тим. що місцевий знав - стільки часу ми на велосипедах не проведемо! А дарма! :)
Ех, скільки чудового ми надивилися в цей день! От справді - набагато приємнішим було швиденько приїхати на бажаний пляж, покупатись, позасмагати і поїхати на нову місцину! Що було просто фантастичним - повз узбережжя тягнуться густі хвойні ліси, які надали йому неповторної краси та оригінальності! Щодо пісочних пляжів, то ми про них і забули. Дика природа є набагато більше вражень. Це - активний відпочинок, набагато різнобарвніший і насиченіший.
Без будь яких проблем в обід ми добрались до центральних вузьких вуличок, де знайшли досить таки затишний ресторанчик. Відсвяткувати такі наші подвиги вирішили цікавими десертами, які величались просто мега-суперськими. Спробували... Смачно, але згадали яким насправді смачним є наш український СИРНИК! :)
Другу частина дня ми провели на віддалених пляжах, які характеризувались скалистими узбережжями. Страшно було уявити собі яким чином можна заходити у воду, адже там настільки невизначене дно, що чулась небезпека. Адреналін завжди вітається, особливо коли ти пізнаєш нерозвідане.
Дно... Воно бурлить своїм життям. Зовсім нам невідомим, незвичним. Занурившись у воду і спостерігаючи за тим, яке дно ти розумієш - це зовсім інший світ. Різноманітні рибки, водорості, букашки... Без окулярів(підводних) в морі немає що робити! Отака вона, істина, Малята!
Пляжі для дорослих :) отак я опишу Ровінське узбережжя. Нудиські пляжі - також фішка Ровіні. Але здебільшого це віддалені один від одного компанії, які просто насолоджуються природою і природним:) Якщо хтось уявив собі нудистів як пляж, де купа люду і всі голясом, то розчарую - такого в Ровіні нема...
Якщо хтось надумає їхати у Хорватію з дітьми - їдьте краще в Макарську, Живогоще (опишу згодом).
Знайти місцини для сімейного відпочинку можна, але для того потрібно днів три провести в розвідці. Отак як ми... Під вечір знайшли справді - тихий і досить довгий пляж, але дно морське там не таке гарне і безпечне - купа морських їжаків! Добре, що у нас були антиїжачники - такі собі морські тапочки для комфортного ходіння по камінцях!
Дно... Воно бурлить своїм життям. Зовсім нам невідомим, незвичним. Занурившись у воду і спостерігаючи за тим, яке дно ти розумієш - це зовсім інший світ. Різноманітні рибки, водорості, букашки... Без окулярів(підводних) в морі немає що робити! Отака вона, істина, Малята!
Пляжі для дорослих :) отак я опишу Ровінське узбережжя. Нудиські пляжі - також фішка Ровіні. Але здебільшого це віддалені один від одного компанії, які просто насолоджуються природою і природним:) Якщо хтось уявив собі нудистів як пляж, де купа люду і всі голясом, то розчарую - такого в Ровіні нема...
Якщо хтось надумає їхати у Хорватію з дітьми - їдьте краще в Макарську, Живогоще (опишу згодом).
Знайти місцини для сімейного відпочинку можна, але для того потрібно днів три провести в розвідці. Отак як ми... Під вечір знайшли справді - тихий і досить довгий пляж, але дно морське там не таке гарне і безпечне - купа морських їжаків! Добре, що у нас були антиїжачники - такі собі морські тапочки для комфортного ходіння по камінцях!
Ще пару кадрів щоб уявити Ровінь, і їдемо в Пулу - містечко, яке зовсім не планувалось у нашому маршруті.
Пула - Pula
Зацікавило містечко своїм баяном - Ареною. Бачили її на GPS, на брошурках і вирішили все ж навідати.
Попрощавшись з Ліліан в Ровіні (яка нас проводжала, як власних дітей), ми вирушили далі вздовж лінії узбережжя Хорватії. Пропустивши поворот на розв'язці намотали лишніх кілометрів з 20, зате глянули на навколишні села... Як виявилось, багато тут хорватів займається обробкою та видобуванням каменю. Дуже цікаві споруди були побудовані посеред поля, саме такому стилі має бути середземноморська архітектура.
CROATIA: Pula, the largest city in Istria County
Доїхавши до Пули ми припаркувались поблизу арени і пішли на розвідку... Якщо чесно, то основною метою для нас був пошук ... обіду :)
Попрощавшись з Ліліан в Ровіні (яка нас проводжала, як власних дітей), ми вирушили далі вздовж лінії узбережжя Хорватії. Пропустивши поворот на розв'язці намотали лишніх кілометрів з 20, зате глянули на навколишні села... Як виявилось, багато тут хорватів займається обробкою та видобуванням каменю. Дуже цікаві споруди були побудовані посеред поля, саме такому стилі має бути середземноморська архітектура.
CROATIA: Pula, the largest city in Istria County
Доїхавши до Пули ми припаркувались поблизу арени і пішли на розвідку... Якщо чесно, то основною метою для нас був пошук ... обіду :)
арена
Довго довелось нам ходити по Пулі, що знайти місцину, де б перекусити. Знайшлася одна, майже в центрі - на найвищому поверсі будівлі з видом на площу! Так як ми були ну дууууже голодні, як аппетайзер я вибрала десерт Тірамісу. Але то було смачно... Обожнюю саме цей десерт і саме в такому виконанні:
Вуаля - вбивши червячка знайшлось натхнення побачити Пулу у всій її красі! Дуже вразив наш її центр, а особливо будівля з колонами в Римському стилі:
Пула виявилась дуже милою, багатою культурно та архітектурно. Зовсім не пожаліли, що її навідали! Окрім того запам'ятались смачна паста, приємні офіціанти, купа купезна магазинів сувенірних і величезний порт!
Ось таким був день туріста... Далі була дорога вздовж узбережжя, багата краєвидами на гори... І все вздовж вздовж моря, на південь Хорватії, аж до Живогоще.
CROATIA: Živogošće, a small paradise
Живогоще - це, я б сказала - селище. Ще коли ми визначались з маршрутом нашої поїздки, я скинула лінк на сайт, де була розміщена фотографія досить гарного пляжу Хорватії. Чомусь більше я про нього не читала, і забула. Уявіть моє здивування, коли мені сказали що наступний пункт - нічим мені не відоме містечко під такою досить дивною назвою :)
Так як від Пули воно досить таки далеченько - більше, ніж 600 кілометрів, то ми приїхали в Живогоще досить пізно - вже стемніло. Шукаючи де б то поселитись ми вивчили нове слово хорватською: господар то їхньому - то "Газда"! Все ж, якщо задуматись - мови наші досить схожі... Якщо ще додати до нашої польську, то можна хорватів прекрасно розуміти!
Отож, нарешті знайшовши місце проживання і притарабанивши всі валізи ми вирішили провітрити кімнату і... І офігіли:
CROATIA: Živogošće, a small paradise
Живогоще - це, я б сказала - селище. Ще коли ми визначались з маршрутом нашої поїздки, я скинула лінк на сайт, де була розміщена фотографія досить гарного пляжу Хорватії. Чомусь більше я про нього не читала, і забула. Уявіть моє здивування, коли мені сказали що наступний пункт - нічим мені не відоме містечко під такою досить дивною назвою :)
Так як від Пули воно досить таки далеченько - більше, ніж 600 кілометрів, то ми приїхали в Живогоще досить пізно - вже стемніло. Шукаючи де б то поселитись ми вивчили нове слово хорватською: господар то їхньому - то "Газда"! Все ж, якщо задуматись - мови наші досить схожі... Якщо ще додати до нашої польську, то можна хорватів прекрасно розуміти!
Отож, нарешті знайшовши місце проживання і притарабанивши всі валізи ми вирішили провітрити кімнату і... І офігіли:
Саме таким був вид з нашого вікна. Ми його побачили вперше вночі, коли яскравий майже повний місяць освітлював море, і створював на ньому місячну дорогу... Повітря в тих краях настільки чисте і приємне, що надало нам сили спуститись ще до моря і помилуватись таким прекрасним краєвидом.
По дорозі ми зустріли молоде подружжя з дитинкою. Виявились українці, та ще й львів'яни! Ми дуже цьому здивувались, адже все ж то глуш... Кому сюди їхати як не нам, затятим туристам:)
Прогулявшись по нічній набережній, ми зрозуміли три речі:
1) Тут гарний широкий пляж;
2) Тут мало двіжу;
3) Ми попали саме туди, куди хотіли!
УРА!!! Отже, таке воно, селище Живогоще, не сумніваюсь що є майбутнім великим курортом:
По дорозі ми зустріли молоде подружжя з дитинкою. Виявились українці, та ще й львів'яни! Ми дуже цьому здивувались, адже все ж то глуш... Кому сюди їхати як не нам, затятим туристам:)
Прогулявшись по нічній набережній, ми зрозуміли три речі:
1) Тут гарний широкий пляж;
2) Тут мало двіжу;
3) Ми попали саме туди, куди хотіли!
УРА!!! Отже, таке воно, селище Живогоще, не сумніваюсь що є майбутнім великим курортом:
Колібрі
Ось так і відпочивали собі днів з чотири. Направду - ця місцина мені сподобалась найбільше! Тут найбільше я наплавалась за рибками, найбільше наїлась екзотичних фруктів. Навіть грейпфрут і той з дерева зірвала:)
Дуже цікаві пальми, лимонні/апельсинові дерева, і навіть метелика, схожого на колібрі побачила! Ось таким він був:
Дуже цікаві пальми, лимонні/апельсинові дерева, і навіть метелика, схожого на колібрі побачила! Ось таким він був:
В Живогоще є готель, досить великий. Такий з басейном, і всілякими розважальними заходами типу 'all inclusive'. То така нудьга і такий конвеєр, що ми напевно до того ніколи не доростемо :)
Як не дивно, в тих готелях є аля турісто, які появляються на пляжі і так само з нього зникають по графіку. І було тепло на душі, коли ми побачили автобув з українськими номерами, як мінімум на чоловік з 50ть! Урааааа!!! СВОЯКИ! На пляжі ми зрозуміли що цей автобус привіз людей з Закарпуття! Тому ми їх майже не розуміли... Ще парочку ми зустріли на пляжі, і одразу ж розшарили з ними кавуна, який нам пощастило купити в мєсного бариги. Розмова вийшла досить цікавою, так як виявились, що ці люди - зовсім не з того автобуса, а так як ми - приїхали своїм ходом. Так приємно було почути рідну мову, та ще й справді - українську! І так смішно було почути їхні поради щодо того, 'як пройти до хорватських Плітвицьких озер, не оплачуючи за вхід'. Справжні українці! :)
Як не дивно, в тих готелях є аля турісто, які появляються на пляжі і так само з нього зникають по графіку. І було тепло на душі, коли ми побачили автобув з українськими номерами, як мінімум на чоловік з 50ть! Урааааа!!! СВОЯКИ! На пляжі ми зрозуміли що цей автобус привіз людей з Закарпуття! Тому ми їх майже не розуміли... Ще парочку ми зустріли на пляжі, і одразу ж розшарили з ними кавуна, який нам пощастило купити в мєсного бариги. Розмова вийшла досить цікавою, так як виявились, що ці люди - зовсім не з того автобуса, а так як ми - приїхали своїм ходом. Так приємно було почути рідну мову, та ще й справді - українську! І так смішно було почути їхні поради щодо того, 'як пройти до хорватських Плітвицьких озер, не оплачуючи за вхід'. Справжні українці! :)
Був день, коли я заснула від обіду аж до заходу сонця... Чи то вино місцеве так подіяло, чи сонечко так мене стукнуло - хто знає. Зате Коханий наробив купу фотографій, поки чекав поки проснеться його спляча красуня... От одна з них:
Ну що ж, приємне і тихе селище Живогоще - дякуємо за вашу гостинність, за вашу простоту і вашу затишність! Все, що тільки могло нам про тебе зіпсувати враження це - бульйон з кубиків у місцевому ресторані під колоритною назвою "Тоpola"! :)
Макарска
Неподалік Живогоще, кілометрів так з 10ть вище, знаходиться місто під назвою Макарска.
В цьому місті знаходиться порт, з якого частенько ходить пароплав на острів Брач. А сам Брач відомий тим, що він є володарем одного з наймальовничіших пляжів Хорватії - Златного Рату, в перекладі відомий як "Золотий Ріг".
Фотографію цього пляжу ми бачили не раз, і він справді - зацікавив. Тому ми і вирішили один день приділити саме купанню на цьому пляжі.
Отже, розпочнем подорож!
Прибувши в Макарску, ми поселились в досить дружньої сімейки, яка нас прийняла як рідних. Запам'яталась дружелюбність господині, яка одразу ж почала розказувати про свою дочку, яка переїхала в Штати. Повсюди в будиночку висіли родинні фотографії, що робило його дуже затишним. Сам він знаходився майже найвище над лінією моря. Зате навкруги росли високі соснові дерева, завдяки яким в кімнаті було досить прохолодно.
В цьому місті знаходиться порт, з якого частенько ходить пароплав на острів Брач. А сам Брач відомий тим, що він є володарем одного з наймальовничіших пляжів Хорватії - Златного Рату, в перекладі відомий як "Золотий Ріг".
Фотографію цього пляжу ми бачили не раз, і він справді - зацікавив. Тому ми і вирішили один день приділити саме купанню на цьому пляжі.
Отже, розпочнем подорож!
CROATIA: Makarska, a town of simplicity
Прибувши в Макарску, ми поселились в досить дружньої сімейки, яка нас прийняла як рідних. Запам'яталась дружелюбність господині, яка одразу ж почала розказувати про свою дочку, яка переїхала в Штати. Повсюди в будиночку висіли родинні фотографії, що робило його дуже затишним. Сам він знаходився майже найвище над лінією моря. Зате навкруги росли високі соснові дерева, завдяки яким в кімнаті було досить прохолодно.
Паром
Поселившись, ми зібрали набір стандартного пляжного туриста, і відправились в порт, розвідати як нам попасти на острів Брач. Як виявилось порт знаходиться не дуже близенько, тому ми мали можливість помилуватись місцевою набережною.
Прийшли нарешті до порту. Виявилось, що пароплав тільки недавно відчалив.
От приблизно такий розклад ми побачили:
Розклад Руху пароплава Макарска-Брач
До наступного пароплаву чекати більше двох годин, тому ми вирішили трошки розвідати Макарску. Поснідавши мега яєчнею і випивши прохолодного пива, ми зібрались на пляж. По дорозі прикупили нові шорти на місцевому мегаринку і поплентались на пляж.
Досить приємно нас вразила чистота пляжу, води... Але народу - дуже багато. Засмагають всі один біля одного, якщо чуть крутіший турист - то між всіма на шезлонгу... Між людьми ходять продавці кукурудзи. І там ми вперше почули те слово - КУРУУУУЗЬ, КУКУРУЗЬ... Ха! ж казала, що мови подібні...
Прийшли нарешті до порту. Виявилось, що пароплав тільки недавно відчалив.
От приблизно такий розклад ми побачили:
Розклад Руху пароплава Макарска-Брач
До наступного пароплаву чекати більше двох годин, тому ми вирішили трошки розвідати Макарску. Поснідавши мега яєчнею і випивши прохолодного пива, ми зібрались на пляж. По дорозі прикупили нові шорти на місцевому мегаринку і поплентались на пляж.
Досить приємно нас вразила чистота пляжу, води... Але народу - дуже багато. Засмагають всі один біля одного, якщо чуть крутіший турист - то між всіма на шезлонгу... Між людьми ходять продавці кукурудзи. І там ми вперше почули те слово - КУРУУУУЗЬ, КУКУРУЗЬ... Ха! ж казала, що мови подібні...
CROATIA: Ferry (Makarska-Sumartin)
Час минув досить швидко, і ми невдовзі вже йшли на паром Макарска-Брач. Як виявилось, туди можна було переправити і машину... Якби ми знали, що нас чекало надалі, напевно так би і зробили. Красний був пароплав - з кондиціонером, великим баром і плазмовим телевізором. Якщо вийти на палубу, то відкривався дуже гарний вид на море і набережну.
Пароплав вирушив... Годину нам пливти до острова. За цей час вирішили випити місцевого Карловачка та кави, і просто насолодитись безмежною красотою гір та моря. Цікаво, що нас чекає на березі острова...
Час минув досить швидко, і невдовзі ми побачили береги острова. Містечко виявилось досить колоритним, і нічим не зраджував середземноморський стиль. Гарна вона, та Хорватія:
Приплили так приплили... Містечко куди приплили - Сумартін. Тепер необхідно знайти автобус, який завезе нас в міслечко Бол, саме на пляж завітного Златного Рату. Але тут виявилось не все так просто. Виявилось, що автобус їздить двічі на деень - з самого ранечка туди, а назад вибачєйте - не їде. Як же так? Невже ми зупинились від нашої цілі на 27 кілометрів і далі ніяк? Тим більше, що пароплав на Макарску відправиться не швидко. І що найдивніше - всі кого ми розпитували "Як попасти туди" казали, що проблем з тим не має бути.
Отже... Сівши на лавочку ми почали думати як все організувати. До нас підїхав таксист, який запропонував нас завезти за 400 кун (450 грн) туди і назад. І ще підмітив, що якщо ми буем їхати через годину, то ця послуга коштуватиме всього навсього 300 кун. Але всерівно - це забагато. Має бути інший вихід.
Капітан нашого пароплава вирішив вийти на перекур, і якимось чином ми з ним заговорили. Він нам порадив свого знайомого, який завезе нас за 300 кун в обидві сторони, на що ми погодились (подумавши, що таксист жлоб безсовісний)... Отже ми вирушили на таксі до завітного місця, де є такий бажаний Златний Рат.
Отже... Сівши на лавочку ми почали думати як все організувати. До нас підїхав таксист, який запропонував нас завезти за 400 кун (450 грн) туди і назад. І ще підмітив, що якщо ми буем їхати через годину, то ця послуга коштуватиме всього навсього 300 кун. Але всерівно - це забагато. Має бути інший вихід.
Капітан нашого пароплава вирішив вийти на перекур, і якимось чином ми з ним заговорили. Він нам порадив свого знайомого, який завезе нас за 300 кун в обидві сторони, на що ми погодились (подумавши, що таксист жлоб безсовісний)... Отже ми вирушили на таксі до завітного місця, де є такий бажаний Златний Рат.
CROATIA: Zlatni Rat beach (Golden Cape), a geomorphological phenomenon of Brac Island
Як виявилось, острів Бол є досить різноманітним. Особливо вразили своєю крутістю скали і серпантини вздовж лінії моря. Місцеві водії їздять там досить швидко, що ми відчули на власній шкірі. Але от прикол - за кілометрів з 5 до нашої кінцевої зупинки нас обганяє таксі, від якого ми відмовились. Пібікає, мигає фарами і підрізає. Дві машини зупиняються на одному з поворотів серпантину і водії виходять з машин. Опача, ми попали...
перехват
Якщо ми були б американцями, то напевно давно б почали втікати в колючі кущі і кричати по допомогу. Але на наше щастя двоє водіїв почали голосно сваритись один з одним, причому "реальний таксист" щось явно наганяв на нашого водія. Коли нарешті щось вирішилось, наш водій відкрив багажник машини і передав наші речі таксисту, який в свою чергу сказав нам пересідати в його машину.
Мені дуже це не сподобалось, адже перед тим таксист явно хотів здерти з нас гроші за свої послуги. Коли я почала відмовлятись то наш водій мене ввічливо попросив пересісти в другу машину. Сказав що не думав про те, що ми перед тим говорили з офіційним перевізником...
А насправді всі ці пригоди були через те, що наш водій не мав ліцензії на надання послуг перевезення людей. Але яка ж нам на те була різниця... Ми навпаки були раді потусуватись з місцевим населенням. Тим більше, що нам неабияку послугу зробив капітан корабля, що викликав свого знайомого... Одним словом - капець!
Шкода було нашого водія, адже він нас майже довіз... Але в нас не було іншого вибору, ніж пересісти в "легальне таксі" нашого "легального жлоба".
Напевно він пожалів, що нас перехопив. Він мене дуже рознервував і я решту дороги читала йому мораль своєю ламаною англійською. Сказала що матиме великі проблеми, якщо нас не привезе назад до корабля (про що ми домовились з попереднім водієм при нагляді капітана), і що я вважаю дуже нетолерантним так здирати гроші з туристів...
Нарешті ми доїхали до Болу. НАРЕШТІ!
Таксисту ми заплатили половину з 280 кун (вирішили його розвести за його наглість) і, взявши візитку фірми таксі в якій він працював, пішли до пляжу.
Так довго їхали, що не вірили власним очам!
ОСЬ ВІН, Златний!
Златний
Здавалося б, такий собі пляжик. Але він таки особливий!
Камінці, якими вкритий берег, настільки відполіровані морем, що коли береш будь-який з них в руки, дивуєшся. Людей не так вже й багато як здалось на перший погляд, а особливо на самісінькому краю цього пляжу. Справа в тому, що саме в тому місці вода і вітер дуже неспокійні. Але це нам зовсім не заважало, адже ми досягли своєї мети, а все решта нічим нам не могло зіпсувати враження від цього місця!
Для тих, хто хоче заховатись від сонця, чуть ближче до серця міні півострова пролягає лісок. Дерева настільки мене вразили своєю зеленуватістю і формою, що я пару разів просто зупинялась, щоб ним помилуватись.
повернення
Досить швидко минув час... Останній пароплав додому відправлявся о 20:00, а ще й їхати скільки на тому ж таксі...
CROATIA: Makarska, night town
Як і домовлялись, таксист нас чекав в домовлений час на зазначеному місці. Ми мовчки сіли в машину і якось неохота було з ним спілкуватись. Напевно було йому незручно, що він нас поставив в таке нелегке і емоційне становище. Тому й почав нам розказувати, чим знаменитий острів і чим він живе. Виявилось, що саме з цього острова везли каміння, щоб будувати Білий Дім. Що тут дуже унікальна порода білого каменю, і все чим тут люди живуть - то на його видобуванні. Хоч якусь користь він нам приніс... Ну і ще звісно - завіз вчасно на пароплав.
Подалі від шумних людей, ми опинились збоку корабля... А звідтіля відкривався просто неймовірний вид вже на нічну Макарску, з її всіма мерехтливими вогниками, маяками і з місячною дорогою, намальованою на хвилях Адріатичного моря... Неймовірна краса і романтика!
Зіпсувати її могли тільки росіяни, які п'яні і наглі видерлись на ніс корабля і вирішили показати свою "мощь да силу", розбивши пусті пляшки від горючого об борт корабля...
"От через що пішов на дно Титанік" - подумала я в той момент... І як то добре, що таких особин ми в Хорватії зустрічали напрочуд рідко... ;)
CROATIA: Makarska, night town
Нічна Макарска зустріла нас як почесних гостей: туристи, які прогулювались нічною набережною, зупинились спостерігати як причалює великий пароплав до берега. Таке було враження, що нас вони зустрічали. Ми з Коханим вирішили першими ступити на сушу, що виглядало ніби ми справді раді причалити. Виглядало це досить кумедно, зате багатьом це сподобалось, бо ми зробили з того міні шоу. Але причина була не тільки в бажанні пошвидше опинитись на березі. Ми були голодні. Тому в першу чергу після прибуття ми вирушили на пошуки ресторану.
Вечірня Макарска дуже гарна, досить людяна. Прибережний порт виблискує дорогущими яхтами, корабликами, на яких інколи розташовані ресторани. Саме ці ресторани пропонують приготовлену свіжу рибу, яку тільки впіймали місцеві рибаки... Черги в такі ресторани немаленькі, тому ми і вирішили повечеряти в більш колоритному ресторані на березі моря...
Орада - риба, яку замовляли в Ровіні не раз, і в Макарскій того вечора. Дуже смачно її готують на грилі. Подають здебільшого з картоплею та шпинатом. Пошукавши в Неті саме Ораду, я нічого не знайшла. Виявилось, що насправді це не Орада, а Дорада. Та все ж місцеві хорвати називаюьть її Орада, тому вона для нас так і залишиться.
Орадою і білим вином ми відсвяткували закінчення ще одного прекрасного насиченого дня!
сніданок
Наступного дня нас чекала дорога на знамените хорватське місто Дубровник через країнку під назвою Боснія та Герцоговина. Поснідали ми ще в Макарській, але достить дивним чином. Нам потрібно було швидко перекусити, бо дорога була досить довгою. Шукати далеко не довелось, і коли ми сіли за столик місцевого кафе, нам меню не пропонували. Лиш запитали чи сніданок на двох і все. Ми зраділи, коли все принесли швидко. Такий сервіс нам обійшовся чуть дорожче ніж завжди, але ми нічого проти не мали... Здається, сьогоднішній день буде вдалим!
Sea of Bosnia and Herzegovina - few minutes of investigation
Багато людей, задумавшись над першим реченням попереднього абзацу, можуть подумати що я щось наплутала, або що ми з Коханим мотаємо круги по світу. Насправді у Хорватії з Боснією та Герцоговиною, досить специфічна ситуація склалась. Кусочок Адріатичної набережної посередині Хорватії належить саме BIH, так вже ся склало. І на карті виглядає це саме так:
Sea of Bosnia and Herzegovina - few minutes of investigation
Багато людей, задумавшись над першим реченням попереднього абзацу, можуть подумати що я щось наплутала, або що ми з Коханим мотаємо круги по світу. Насправді у Хорватії з Боснією та Герцоговиною, досить специфічна ситуація склалась. Кусочок Адріатичної набережної посередині Хорватії належить саме BIH, так вже ся склало. І на карті виглядає це саме так:
BIH
Через 275 кілометрів від Макарскої ми вже загарали на березі моря Боснії та Герцоговини. Тихо тут, без туристів... Досить були занедбані будинки поряд набережної, місцевий базарчик. Нічого особливого в очі нам не кинулось, адже все було занадто аж просто. І все ж - ця країнка має кусочок свого рідного моря, хоч воно більше схоже на тихеньку бухточку. Вода там не така прозора і чиста. Якщо глянути навпроти берега - видніється прапор намальований на скалі острова - CROATIA. І розумієш, що і тут територію ділять як і всюди. Дві країнки - сусідки, і ті з своїми амбіціями.
Отака вона, Боснія та Герцоговина посеред Хорватії. Хай процвітає! :)
Проїхавшись транзитом по Боснії та Герцоговині, ми опинились в Дубровнику. Гарне досить містечко на перший погляд, дуже старовинне - навкруги фортеця, вузькі вулички і дуже багато туристів. Ми довго кружляли туди-сюди по місту, допоки знайшли де б то припаркуватись і пошукати місце, щоб переночувати.
Нажаль, в обідній час мало хто з господарів був вдома. Тим більше, то була неділя. Ми багато будиночків обійшли і нічого путнього не знайшовши, сіли в машину шукати кімнатки на лінії, вищій від моря. Виїхавши високо-високо ми зупинились біля великих приватних будинків, на яких були оголошення про вільні кімнати. Я вже точно не пам'ятаю, як ми надибали нашу господиню, але сімейка виявилась досить привітною.
CROATIA: Dubrovnik - with beautiful old town, but without beach
Це був день перед днем Незалежності України. Перед нами припаркувалась машина з українськими номерами і з неї вийшов такий собі новий українець, який одразу ж привітав з наступаючим святом. Виявилось, що вони кружляють в цьому місті досить довго, і також шукають де б то заночувати. Погодились також, що це досить людяне місто і напевно тут не вийде тихенько собі відпочити. Побажали гарного моря один одному і роз'їхались. СЛАВА УКРАЇНІ!Нажаль, в обідній час мало хто з господарів був вдома. Тим більше, то була неділя. Ми багато будиночків обійшли і нічого путнього не знайшовши, сіли в машину шукати кімнатки на лінії, вищій від моря. Виїхавши високо-високо ми зупинились біля великих приватних будинків, на яких були оголошення про вільні кімнати. Я вже точно не пам'ятаю, як ми надибали нашу господиню, але сімейка виявилась досить привітною.
Будинок - банкіра. Дуже велика сім'я, і дуже приємна й простора кімната. Велике дзеркало, просто шикарне ліжко. Вихід на лоджію, яка вкрита виноградом, і вид на саму фортецю Дубровника - краса... Ми і не сподівались, що так вдало поселимось! В дворі повзала маленька ручна Черепашка, яка належала внучці господині.
Тітонька, яка нам розказала про своє життя дуже багато, була найстаршою господинею цього дому. Загалом, він належав її сину, але все ж приймала нас вона. Коли ми поселились, на одразу ж принесли попити води, що свідчило про мегаприязність господарів. Пам'ятаю, що тітонька, почувши що ми приїхали з самої України, сказала приблизно так:
"Доки ви молоді, то подорожуйте багато. Все, що ви побачите в молодості, ви будете згадувати в старості. І не жалійте на то грошей..."
Як виявилось, вона дуже багато подорожувала. Вони з чоловіком довгий час жили в Штатах, тому вона прекрасно володіла англійською мовою. Коли вони повернулись додому, в Хорватію, то побудували двом синам два ідентичні будинки поряд один з одним. І коли закінчували будівництво, то помер її чоловік:( І наскільки я зрозуміла, господиня справді його дуже любила. Пообаються мені такі щирі люди... Їх справді - дуже приємно слухати.
Ціна, за яку ми поселились була досить помірною - 50 Євро. Для Хорватії це нормальна середня ціна. Більше чомусь йшло на харчування :) Бо справді багато чого було смачного. Пообідали ми в ресторані на чистому повітрі, прямісінько над морем, і відправились на пошуки Дубровацького пляжу. І тут було б все добре, якби не:
Тітонька, яка нам розказала про своє життя дуже багато, була найстаршою господинею цього дому. Загалом, він належав її сину, але все ж приймала нас вона. Коли ми поселились, на одразу ж принесли попити води, що свідчило про мегаприязність господарів. Пам'ятаю, що тітонька, почувши що ми приїхали з самої України, сказала приблизно так:
"Доки ви молоді, то подорожуйте багато. Все, що ви побачите в молодості, ви будете згадувати в старості. І не жалійте на то грошей..."
Як виявилось, вона дуже багато подорожувала. Вони з чоловіком довгий час жили в Штатах, тому вона прекрасно володіла англійською мовою. Коли вони повернулись додому, в Хорватію, то побудували двом синам два ідентичні будинки поряд один з одним. І коли закінчували будівництво, то помер її чоловік:( І наскільки я зрозуміла, господиня справді його дуже любила. Пообаються мені такі щирі люди... Їх справді - дуже приємно слухати.
Ціна, за яку ми поселились була досить помірною - 50 Євро. Для Хорватії це нормальна середня ціна. Більше чомусь йшло на харчування :) Бо справді багато чого було смачного. Пообідали ми в ресторані на чистому повітрі, прямісінько над морем, і відправились на пошуки Дубровацького пляжу. І тут було б все добре, якби не:
Вся проблема в тому, що в Дубровнику пляжу, як такого - немає. Звати славнозвісне подобіє пляжу називається - Banje.
Мені не сподобалась справді брудна вода, і просто купа купезна наглих місцевих підлітків. Було таке враження, що то пляж для місцевих циганів, чесно. Тому ми втекли подалі від того стада на великі камені. Там вода нічим не відрізнялась "чистотою". Але так як ми були втомлені з дороги, то змирились з тим, шо тут нам і плавати/засмагати. Крім того відкривався досить приємний вид на яхти і кораблики...
Мені не сподобалась справді брудна вода, і просто купа купезна наглих місцевих підлітків. Було таке враження, що то пляж для місцевих циганів, чесно. Тому ми втекли подалі від того стада на великі камені. Там вода нічим не відрізнялась "чистотою". Але так як ми були втомлені з дороги, то змирились з тим, шо тут нам і плавати/засмагати. Крім того відкривався досить приємний вид на яхти і кораблики...
Добре, що не довелось там перебувати довго. Сонце досить швидко спустилось до горизонту, накривши все золотистим сяйвом:
Вечірній Дубровник виявився дуже приємним містечком. Особливо вразило своєю багатою архітектурою старе місто. Воно настільки старовинне, але водночас настільки відреставроване, що ми просто не могли тим намилуватись.
Вразило те, що бруківка, якою вкриті усі вулички, неймовірно гладка. Будівлі настільки всі багаті архітектурно, що не можна було минути їх і не зупинитись. Місто справді - УНІКАЛЬНЕ. І варто було його відвідати - незважаючи на його пляж. Далі самі фотографії - що називається "no comments":
Вразило те, що бруківка, якою вкриті усі вулички, неймовірно гладка. Будівлі настільки всі багаті архітектурно, що не можна було минути їх і не зупинитись. Місто справді - УНІКАЛЬНЕ. І варто було його відвідати - незважаючи на його пляж. Далі самі фотографії - що називається "no comments":
Бувають моменти в житті, коли з Коханим виникають непорозуміння. Можливо того вечора і виникли деякі. Але я більш ніж впевнена, що перемігши деякі з негараздів ми стали сильнішими... Тому...
ВСЕ В ЖИТТІ МИНАЄ, ТІЛЬКИ НЕ МИ! :*
ВСЕ В ЖИТТІ МИНАЄ, ТІЛЬКИ НЕ МИ! :*
А потім почався новий день... :)
А цей день - ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ! І виявився він досить вдалим.
Почалось усе з того, що ми виявилися в цілому будинку самі. А виявили ми це тоді, коли вирішили вже виселятися. Походивши і погукавши господарів ми зрозуміли - нам, українським туристам, дали змогу погосподарювати самим:)
Скажу чесно - я б будучи господинею ТАКОГО класного будинку, точно б не залишала його без нагляду для двох незнайомих туристів. Але то ж не Україна, і то не українці. Господарі явно не переживали за своє майно...
Для нас постала задача - як виїхати з того будинку де залишити ключі. Булу навіть ідея прив'язати їх до домашньої черепашки, яка повзала по двору:) Але ми були б не ми, якби не створили собі лишні проблеми.
Тому задача: закрити дім і закинути ключі на балкон.
Проблема№1: як господарів повідомити про те, де ключі.
Вирішення проблеми№1: написати записку.
Проблема№2: де залишити записку... Якщо двері закриті то її можна залишити тільки ззовні. А ззовні хтось прочитає (злодій), залізе на балкон, візьме ключі і відкриє будинок без проблем...
Отже.... Записка написана, а ми стоїмо як вкопані і думаємо, куди її подіти. От чесно скажу - не знаю, чому ми так тупили. Стояли біля заритих дверей і не знали що робити. Напевно перегрілись на сонці, або банально не виспались. Або одне і друге одночасно:)
Вирішення проблеми№2: відкрити двері, поставити записку на видному місті (столик), закрити двері, закинути ключі на балкон. Круто, правда?
Ось саме так ми зробили, і нарешті виїхали в напрямку Чорногорії. На виїзді з Дубровника зупинились на оглядовій площадці, де відкривались неймовірні краєвиди на сам Дубровник і "навколишні села":
Почалось усе з того, що ми виявилися в цілому будинку самі. А виявили ми це тоді, коли вирішили вже виселятися. Походивши і погукавши господарів ми зрозуміли - нам, українським туристам, дали змогу погосподарювати самим:)
Скажу чесно - я б будучи господинею ТАКОГО класного будинку, точно б не залишала його без нагляду для двох незнайомих туристів. Але то ж не Україна, і то не українці. Господарі явно не переживали за своє майно...
Для нас постала задача - як виїхати з того будинку де залишити ключі. Булу навіть ідея прив'язати їх до домашньої черепашки, яка повзала по двору:) Але ми були б не ми, якби не створили собі лишні проблеми.
Тому задача: закрити дім і закинути ключі на балкон.
Проблема№1: як господарів повідомити про те, де ключі.
Вирішення проблеми№1: написати записку.
Проблема№2: де залишити записку... Якщо двері закриті то її можна залишити тільки ззовні. А ззовні хтось прочитає (злодій), залізе на балкон, візьме ключі і відкриє будинок без проблем...
Отже.... Записка написана, а ми стоїмо як вкопані і думаємо, куди її подіти. От чесно скажу - не знаю, чому ми так тупили. Стояли біля заритих дверей і не знали що робити. Напевно перегрілись на сонці, або банально не виспались. Або одне і друге одночасно:)
Вирішення проблеми№2: відкрити двері, поставити записку на видному місті (столик), закрити двері, закинути ключі на балкон. Круто, правда?
Ось саме так ми зробили, і нарешті виїхали в напрямку Чорногорії. На виїзді з Дубровника зупинились на оглядовій площадці, де відкривались неймовірні краєвиди на сам Дубровник і "навколишні села":
CROATIA: Cavtat - just for relaxing
За кілометрів 20ть ми звернули на Cavtat. Містечко, яке виявилось людним, але водночас дуже затишним.
Припаркувавшись біля місцевого пляжу, ми одразу ж зауважили наскільки там чисто і комфортно. Душі, передівалки, шезлонги - все як має бути на хорошому пляжі. Але що в ньому було особливим - там на дні моря був ПІСОК!
Ну ми так зраділи, що вирішили провести там трошки більше часу, як планували. тим більше, що саме цей день був для нас днем розгрузки - що буде, те буде.
Запам'ятались дві особливості Кавтату:
- над ним літають літачки, так як недалеко великий аеропорт;
- там можна навчитись пірнати, бо рибок дуже багато, аж захочеться за ними поспостерігати. І дно там досить цікаве, не таке як по всій Хорватії.
В обід ми втекли в національний ресторанчик, де інтер'єр був оформлений великими риболовецькими сітками і різними ракушками. Що ми зауважили - офіціанти в тому ресторані так бігали туди-сюди, що їх ставало шкода. Реально - в формі, в сорочці - в таку жару! І ми зовсім на них не злились, коли вони приносили нам замовлення з затримками. Ну подумаєш - час очікування ми заповнили цікавими розмовами про минулі дні і про плани на майбутні.
Згадалось мені, що я там замовила Irish Coffee, і що мені від нього в ту жару стало дуже весело. Пам'ятаються моменти! :)
З хорошим настроєм ми вирушили з Кавтату на Чорногорію. А точніше - на Котор або Будву.
Кордон між Хорватією та Чорногорією виявився досить спокійним. Заставили нас за 10 Євриків купити віньєтку на цілісінький рік! Досі наклеїна на лобовому склі машини, аж шкода віддирати!
Дядько митник - такий добре відгодований хороший дядечко, який навіть полінувався вийти з своєї будки. Одним словом - вся процедура пройшла без пригод.
Чорногорія - крайня точка нашої подорожі. Далі неї ми їхати не збирались. Ну звісно - після неї, тільки у зворотному порядку!
Якщо чесно, то таке враження, що Хорватія і не хотіла мати в своїх володіннях настільки криву набережну. От гляньте, яка берегова лінія Чорногорії після Хорватії:
Згадалось мені, що я там замовила Irish Coffee, і що мені від нього в ту жару стало дуже весело. Пам'ятаються моменти! :)
MONTENEGRO: other world
З хорошим настроєм ми вирушили з Кавтату на Чорногорію. А точніше - на Котор або Будву.
Кордон між Хорватією та Чорногорією виявився досить спокійним. Заставили нас за 10 Євриків купити віньєтку на цілісінький рік! Досі наклеїна на лобовому склі машини, аж шкода віддирати!
Дядько митник - такий добре відгодований хороший дядечко, який навіть полінувався вийти з своєї будки. Одним словом - вся процедура пройшла без пригод.
Чорногорія - крайня точка нашої подорожі. Далі неї ми їхати не збирались. Ну звісно - після неї, тільки у зворотному порядку!
Якщо чесно, то таке враження, що Хорватія і не хотіла мати в своїх володіннях настільки криву набережну. От гляньте, яка берегова лінія Чорногорії після Хорватії:
У Чорногорії ми провели достатньо часу, щоб відчути її на смак. Все про цю країнку я описала окремо, і все можна прочитати на іншому блоці за посиланням:
Виявилось, щоб проїхати у Чорногорію з Хорватії - ніяких проблем. А от з самої Чорногорії назад у Хорватію... Читаємо нижче:)
Якось стало не спокійно, коли почало вечоріти. Ми розуміли, що в цей час ми давним-давно мали опинитись в дорозі на хорватське приморське місто Спліт, яке високо ціниться спільнотою ЮНЕСКО.
Коли ми пройли кордон, то зрозуміли - у Спліт ми доберемось пізно вночі. Але що поробиш - різне трапляється у житті... Ми, не втративши позитивної нотки у нашій подорожі вирушили вперед:)
Все було б напевно просто прекрасно, якби кілометрів 100 до Спліту, на нас не напала страшенна буря з зливою та просто шаленими поривами вітру. Слухаючи новини ми зрозуміли - можливе перекриття автобанів, бо пориви вітру настільки сильні, що зносить з дороги машини. Страшно було я вам скажу. Особливо тоді, коли ми в'їжджали в тунель і потім виїжджали на дощ і вітер знову. Настільки була відчутна різниця тишини та шуму, що розумілось - це не просто собі дощик... Відчувалось також як важко було керувати машиною... Її кидало поривами вітру і для того, щоб вона їхала вперед - доводилось тиснути на газ на повну.
Наш (ну не зовсім наш) GPS навігатор втратив зв'язок з супутниками, тому нам довелось їхати по знаках на автобані. Слава Богу, що там все чітко і ясно написано.
І от - посеред глухої ночі, приблизно пів 4ї ранку, ми опинились там, де планували бути ще "вчора під вечір". Зраділи, що нарешті відпочинемо він такої напруженої ночі. Ще б знайти готель і вуаля... АЛЕ.
АЛЕ вулички у Спліті настільки закручені і незрозуміло розташовані, що ми там просто загубились. За час моєї штурманської відповідальності, я жодного разу не опинялась в настільки безвихідній ситуації. GPS не працює, місто ну просто знахідка для проведення конкурсів по орієнтуванню в місцевості. А ще й погода... Якась моторошна вона після такої зливи. Вітер все ще не вщухав, похолодало...
Ми знайшли готель приблизно в 5 ранку. Але уявіть собі - 150 Євро за номер явно не дотягував до пів люксу, та ще й з умовою - виселитись до 10 ранку :( Якісь вони нелюди виявились в тому Спліті. Не те, що нам грошей було шкода... Просто цей Спліт настільки нам дався важко, що ми вже побоялись там залишатись. І вирушили вже подалі від моря - в напрямок Плітвицьких озер.
Приблизно ось так виглядало розташування головних вулиць міста. Загалом, вони були специфічні своїм одностороннім рухом - якщо вже повернути кудись то потім вам ставлять обмеження на ту дорогу, яка вам потрібна. Наш GPS врешті решт знайшов зв'язок з космічним світом, і виводив нас на повороти, яких не існувало - з середини моста повернути на право... Причому під мостом - колія а над мостом - небо... Ось такі от дороги у Спліті - будьте обережними, коли там опинитесь:
Виявилось, щоб проїхати у Чорногорію з Хорватії - ніяких проблем. А от з самої Чорногорії назад у Хорватію... Читаємо нижче:)
CROATIA: Split, a long way back from Montenegro
Якось стало не спокійно, коли почало вечоріти. Ми розуміли, що в цей час ми давним-давно мали опинитись в дорозі на хорватське приморське місто Спліт, яке високо ціниться спільнотою ЮНЕСКО.
Коли ми пройли кордон, то зрозуміли - у Спліт ми доберемось пізно вночі. Але що поробиш - різне трапляється у житті... Ми, не втративши позитивної нотки у нашій подорожі вирушили вперед:)
Все було б напевно просто прекрасно, якби кілометрів 100 до Спліту, на нас не напала страшенна буря з зливою та просто шаленими поривами вітру. Слухаючи новини ми зрозуміли - можливе перекриття автобанів, бо пориви вітру настільки сильні, що зносить з дороги машини. Страшно було я вам скажу. Особливо тоді, коли ми в'їжджали в тунель і потім виїжджали на дощ і вітер знову. Настільки була відчутна різниця тишини та шуму, що розумілось - це не просто собі дощик... Відчувалось також як важко було керувати машиною... Її кидало поривами вітру і для того, щоб вона їхала вперед - доводилось тиснути на газ на повну.
Наш (ну не зовсім наш) GPS навігатор втратив зв'язок з супутниками, тому нам довелось їхати по знаках на автобані. Слава Богу, що там все чітко і ясно написано.
І от - посеред глухої ночі, приблизно пів 4ї ранку, ми опинились там, де планували бути ще "вчора під вечір". Зраділи, що нарешті відпочинемо він такої напруженої ночі. Ще б знайти готель і вуаля... АЛЕ.
АЛЕ вулички у Спліті настільки закручені і незрозуміло розташовані, що ми там просто загубились. За час моєї штурманської відповідальності, я жодного разу не опинялась в настільки безвихідній ситуації. GPS не працює, місто ну просто знахідка для проведення конкурсів по орієнтуванню в місцевості. А ще й погода... Якась моторошна вона після такої зливи. Вітер все ще не вщухав, похолодало...
Ми знайшли готель приблизно в 5 ранку. Але уявіть собі - 150 Євро за номер явно не дотягував до пів люксу, та ще й з умовою - виселитись до 10 ранку :( Якісь вони нелюди виявились в тому Спліті. Не те, що нам грошей було шкода... Просто цей Спліт настільки нам дався важко, що ми вже побоялись там залишатись. І вирушили вже подалі від моря - в напрямок Плітвицьких озер.
Приблизно ось так виглядало розташування головних вулиць міста. Загалом, вони були специфічні своїм одностороннім рухом - якщо вже повернути кудись то потім вам ставлять обмеження на ту дорогу, яка вам потрібна. Наш GPS врешті решт знайшов зв'язок з космічним світом, і виводив нас на повороти, яких не існувало - з середини моста повернути на право... Причому під мостом - колія а над мостом - небо... Ось такі от дороги у Спліті - будьте обережними, коли там опинитесь:
Цієї ночі ми не робили майже фотографій. Були вже занадто стомлені, та й настрій був явно не до того. Але під сам ранок, коли ми віддалялись від Спліту - почало світати. І тільки тоді ми зрозуміли що вперше за всю подорож зустріли СХІД СОНЦЯ! :)
Випивши зеленого чаю на одній з автозаправок, ми рухались все ближче і ближче до України. Було важко не засинати, тому ми зупинялись, як тільки була на те нагода. Дуже приємне виявилось раннішнє сонце. Ми здебільшого не просинались так рано, і такого не бачили.
Що ще дуже кинулось в очі - навкруги було багато туристів, які через таке різке похолодання одіті були у все, що могло б їх зігріти. Всі не виспані, всі говорять про минулу бурю і п'ють каву/чай на тій же заправці, що і ми...
Але все вже позаду... Добре, що майже відбули без пригод і спокійно собі їдемо далі - в загальному - 27 годин на ногах...
Що ще дуже кинулось в очі - навкруги було багато туристів, які через таке різке похолодання одіті були у все, що могло б їх зігріти. Всі не виспані, всі говорять про минулу бурю і п'ють каву/чай на тій же заправці, що і ми...
CROATIA: Plitvice Lakes National Park, beauty of nature
Але все вже позаду... Добре, що майже відбули без пригод і спокійно собі їдемо далі - в загальному - 27 годин на ногах...
Помітно змінились краєвиди - навкруги поля, гори - щось схоже на наші рідні Карпати... Не побачимо ми вже того року моря - воно нас від себе відігнало:)
Поближче до Плітвицьки озер, ми розпочали пошук місця, де б перекусити. Зовсім не здивувало нас, що в поселеннях не було світла - лінії електропередач порвала буря. Ну ми, звісно, вже і не дивувались таким сюрпризам. Проїхавши десяток кілометрів далі, ми все ж надибали ресторан, де нас приємно зустріли і нагодували.
Вже ситі та добрі (бо нагодовані) і п'яна від глінтвейну я (за місцевим рецептом - просто гаряче вино з лимоном), ми вирушили вже остаточно без зупинки на озера.
Поближче до Плітвицьки озер, ми розпочали пошук місця, де б перекусити. Зовсім не здивувало нас, що в поселеннях не було світла - лінії електропередач порвала буря. Ну ми, звісно, вже і не дивувались таким сюрпризам. Проїхавши десяток кілометрів далі, ми все ж надибали ресторан, де нас приємно зустріли і нагодували.
Вже ситі та добрі (бо нагодовані) і п'яна від глінтвейну я (за місцевим рецептом - просто гаряче вино з лимоном), ми вирушили вже остаточно без зупинки на озера.
От ми і вдома... Трошечки пошукавши де б то поселитись, ми знайшли затишний будиночок за два кілометри від головного входу до озер. Всього за 50 Євро. Дуже зраділи ціні, бо коли зайшли в перший будиночок який нам сподобався, господиня забажала 100 за особу... На що я їй відповіла питанням: "У вас що, басейн?".
Того дня в нас не було сил ні на що. Прийнявши душ і привівши себе в людський вигляд, ми завалились спати. Скажу вам чесно - як відрубані. Я у своєму житті напевно ще так солодко не спала як тоді:)
Коли ми прокинулись, вже почало вечоріти. Але так як ми снідали ще зранечка, то голод дав нам сили вийти з дому і пошукати чого поживного.
На вулиці було досить прохолодно. Вже не пам'ятаю скільки градусів показував наш автомобільний датчик, але погода була явно не гавайською. Як мені тоді знадобився мій теплий одяг і светрик Коханого... Ех...
Того вечора ми дуууже смачно повечеряли і випили собі Ягермейстра - в честь того, що пережили такі пригоди!
Того дня в нас не було сил ні на що. Прийнявши душ і привівши себе в людський вигляд, ми завалились спати. Скажу вам чесно - як відрубані. Я у своєму житті напевно ще так солодко не спала як тоді:)
Коли ми прокинулись, вже почало вечоріти. Але так як ми снідали ще зранечка, то голод дав нам сили вийти з дому і пошукати чого поживного.
На вулиці було досить прохолодно. Вже не пам'ятаю скільки градусів показував наш автомобільний датчик, але погода була явно не гавайською. Як мені тоді знадобився мій теплий одяг і светрик Коханого... Ех...
Того вечора ми дуууже смачно повечеряли і випили собі Ягермейстра - в честь того, що пережили такі пригоди!
ми
УРаааааа! Новий день настав! День, де ми виспані і сповнені нових сил для нових подвигів. Так як погодка все ж трималась на своєму - а точніше тепліше не ставало, було хмарно і досить так прохолодно. Прогноз погоди віщував опади...
Вірте не вірте, але парасолька у нас була :) одна на двох, а чи більше нам потрібно? Тому ми сміло вирушили на екскурсію по Плітвицьких озерах. І яка це виявилась КРАСА!
1. Вхід на озера нас привітав найвищим водоспадом в цій місцевості - 77 метрів.
Вірте не вірте, але парасолька у нас була :) одна на двох, а чи більше нам потрібно? Тому ми сміло вирушили на екскурсію по Плітвицьких озерах. І яка це виявилась КРАСА!
1. Вхід на озера нас привітав найвищим водоспадом в цій місцевості - 77 метрів.
2. Спустившись ближче до води ми були просто вражені красою води та кількістю в тій воді... риби різноманітних розмірів. Коли туристи заходили на кладку ті кидали кусочок чогось поживнішого у воду - рибки вмить накидались і за секунду все з'їдали. Затяті рибалки напевно б дивились на це видовище вічно - рибу там ловити забороняють, так як весь простір озер - суцільний заповідник.
3. Як вже можна помітити вода - бірюзового кольору. Вона настільки чиста і природна, що враження складається що попали в якусь намальовану казку:
Для того, щоб обійти всі озера потрібно мати цілий день в запасі, якого в нас не було. Та й погода бажала б бути кращою - почався дощик. Чим мене вразила схема туризму в цьому заповіднику: в вартість білета входить можливість один раз проплисти на паромі і один раз проїхатись на автобусі.
Отже ми, дійшовши до середини озер і попавши під зливу, одразу ж сіли на паром а потім на автобус і опа - опинились майже біля машини.
Отже ми, дійшовши до середини озер і попавши під зливу, одразу ж сіли на паром а потім на автобус і опа - опинились майже біля машини.
На такій ноті ми завершили досліджування Хорватії. Скажу вам чесно - це - прекрасна країна. Вона багата природою, культурою, архітектурою, людяністю і відвертістю. Ця країнка - з характером. Це не є місце, де ціллю є нажитись на туристичному бізнесі. На першому місці в них стоїть задовільнення власних потреб і потреб їхніх гостей.
Настільки Хорватія має розвинуті дороги, мости, тунелі... І за проїзд час доводиться платити. Але повірте: для таких хороших справ зовсім не шкода грошей. Адже все збудоване, справді, якісне і доглянуте.
Набережна лінія, природа, міста, архітектура країни є дуже різнобарвними. Ми зовсім не пожаліли, що вибрали для літнього відпочинку саме її - таку вже нам рідну ХОРВАТІЮ!
Відпочивши від дороги зранку ми вирішили відвідати національний історичний музей Будапешту. Загалом - варто там побувати, адже дуже він багатий експонатами та й історію описує дуже цікаво. Заодно ми глянули на історію Хорватії - як вони класно горами обгороджені, що їх завоювати ніхто не міг. Одним словом - збагатились ми культурно-розумово вдосталь.
Настільки Хорватія має розвинуті дороги, мости, тунелі... І за проїзд час доводиться платити. Але повірте: для таких хороших справ зовсім не шкода грошей. Адже все збудоване, справді, якісне і доглянуте.
Набережна лінія, природа, міста, архітектура країни є дуже різнобарвними. Ми зовсім не пожаліли, що вибрали для літнього відпочинку саме її - таку вже нам рідну ХОРВАТІЮ!
HUNGARY: Budapest, National Museum
Дорога додому пролягала повз Будапешт. там ми і заночували у "Nordic" готелі. Як виявилось, власник готелю - українець. Тоді попали ми туди чисто випадково (booking.com), але зараз ночуємо там завжди. Район тихий, далеко від шумного міста. Та й почувались там як вдома...Відпочивши від дороги зранку ми вирішили відвідати національний історичний музей Будапешту. Загалом - варто там побувати, адже дуже він багатий експонатами та й історію описує дуже цікаво. Заодно ми глянули на історію Хорватії - як вони класно горами обгороджені, що їх завоювати ніхто не міг. Одним словом - збагатились ми культурно-розумово вдосталь.
Під враженнями поїхали до Львова... Але не через кордон ЧОПу, а через Нейригихазу - дорогу, яку нам порадив власник готелю "Nordic". Пройшли б кордон швидко, якби не один дядечко, який пробував провезти цілу установку як пів танка, і переконував прикордонників шо то деталь від якоїсь мегамашини і не потребує декларації... Комедія. Але все ж - порівняно ми пройшли кордон швиденько. З посмішкою нас зустрів прикордонник, бо, як ми зрозуміли - туристи тудою приїжджають рідко.
В Україні ми опинились вже за темна. Перше, що ми зауважили - дороги зовсім не освітлені, брудні, не рівні... Але все ж - це рідний дім. Ми навіть заблукали на окружній біля Львова, що взагалі абсурдно. А все через те, що поворотів не видно було ВЗАГАЛІ. Але це НАША рідна земля, яка і без всіляких таких прибамбасів вона нам дуже мила! Колись і на наших вулицях настане свято... :)
THE END!
Статистична інформація:
- Маршрут: 4000км.
- Кількість днів: 16 днів
- Період: середина-кінець серпня
- Дні, проведені на пляжі: 11 днів
- Дні у Хорватії: 9 днів
- Дні в Чорногорії: 5 днів
- Дні в інших країнах: 2 дні.
У вас тут хороші статті! Якщо хтось тут шукає позику для придбання житла чи інші потреби у фінансуванні,
ВідповістиВидалитиЯ хочу, щоб ви зв’язалися з паном Бенджаміном за телефоном 247officedept@gmail.com Також за додатком Whats-App 1-989-394-3740 Коли мене познайомили з паном Бенджаміном, я виходив на ринок як перший покупець. Звичайно, мої потреби були дещо іншими, і у мене було безліч запитань. Перш ніж він надіслав мені мій лист попереднього схвалення, він зателефонував поговорити зі мною про те, що це означає і що може змінитися. Він зробив мене доступним майже будь-якої години за допомогою електронної пошти та текстових повідомлень. Він був дуже чуйним та обізнаним. Він також дуже прямий. Я пояснив йому, які були мої очікування щодо часу закриття та інших деталей. Він сказав, що виправдає ці очікування, але перевершив їх. Я так швидко закрив ріелтора, і продавець, звичайно, був у захваті від цього. Але як покупець я оцінив, що я пройшов через процес пропозиції позики пана Бенджаміна. Від попереднього затвердження до закриття - подорож була такою безшовною, і я вважаю себе щасливчиком, бо чув історії жахів. Я рекомендую його всім, хто шукає позику. Все оброблялося в електронному вигляді доцільно та надійно